Таїнства Церкви. Хрещення

Таїнства Церкви. Хрещення

 

Що таке Таїнства Церкви і навіщо вони?

Таїнства Церкви - це священнодії, в яких під обрядами невидимо діє благодать Божа, тобто спасительна дія Святого Духа.
У Православній Церкві сім Таїнств: перше - це Таїнство Хрещення - яке є духовним народженням; друге - це Таїнство Миропомазання - під час якого людина отримує дари Святого Духа для життя духовного; третє - це Причастя - під час якого християнин під виглядом хліба і вина вкушає Істинні Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, таким чином, єднаючись з ним; четверте -Покаяння - Таїнство примирення з Богом та відновлення благодаті Хрещення; п'яте - Священство - Таїнство, у якому обраний від народу через покладання рук єпископа отримує благодать звершувати Таїнства та богослужіння, а також духовно опікувати народ Божий; шосте - це Таїнство Шлюбу - в якому надається благословення Господнє на подружнє життя, народження та виховання дітей; і сьоме - це Таїнство Єлеєосвячення (або Соборування) - в якому по молитвам Церкви людина отримує зцілення від хвороб духовних і тілесних. Участь у Таїнствах - це участь у справжньому благодатному житті Церкви.

 

Як стати християнином і чи потрібно для цього хреститися?

Стати християнином - означає змінити переконання и образ життя, переродиться в нову людину. Слова Господа про те, що зерно не оживе, якщо не помре (Ін. 12:24), або сказане Никодиму: «Хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже» (Ин.3:5), підтверджуються самим життям.
Історія християнства знає багато прикладів, коли ті, хто увірували у Христа, а потім хрестились, ставали іншими людьми. Духовно відроджена людина перестає жити для себе і починає жити для Бога, інших людей, знаходячи в цьому для себе повноту буття.
Хрещення - це Таїнство, в якому той, хто хреститься, при потрійному погруженні у воду и при прикликанні тим, хто хрестить, Імені Пресвятої Трійці, Отця і Сина і Святого Духа, вмирає для життя плотського, гріховного, а відроджується Духом Святим у життя духовне і святе. Таким чином охрещений вводиться у Церкву і стає її членом. Уже саме визначення Таїнства Хрещення говорить про те, що воно пов'язане з кардинальним переломом у житті людини. Для достойного прийняття Хрещення потрібні віра і покаяння, відмова від гріховного життя.

 

Як підготуватися до Таїнства Хрещення дорослій людині?

Від того, хто приходить до Таїнства Хрещення у дорослих літах потрібні, насамперед, віра і покаяння. Ще з першохристиянських часів Хрещенню завжди передувало ознайомлення з віровченням. Християнин, який по вірі приймав Таїнство, розумом і серцем мав усвідомити його особливе містичне значення. А саме те, що в ньому він перероджується, знаходить нове, невідоме до цього розуміння життя, вступає у нові стосунки зі світом. Як тоді, так і зараз, той, хто хоче переступити поріг спасіння через приналежність до Православної Церкви, повинен за допомогою священика або обізнаної людини пізнати основні християнські догмати, налаштувати себе на церковне життя. Проникнення вірою обов'язково приводить до покаяння, бажання змінитися, без якого неможливе осмислене Хрещення. І вже в самому Таїнстві людина бере на себе образ каяття, обіцяє долати свої гріховні схильності та отримує для цього благодатну Божу допомогу.

 

Чи треба хрестити немовлят? Вони ж ще нічого не розуміють?

Хрещення немовлят почалося ще з апостольських часів. Від них, звичайно, неможливо чекати віри і покаяння, але їх хрестять у силу віри батьків і восприємників (хрещених), на яких лежить святий обов'язок навчити охрещених істинам віри і допомогти їм відродитися для нового життя, зростаючи від сили в силу. Ми молимося за дітей і віримо, що по нашим молитвам Господь може дарувати їм різноманітні блага. Тому чи можна сумніватися в тому, що благодать, яка подається дітям, по молитвам усієї Церкви, в Таїнстві Хрещення, принесе відповідні плоди? Адже ми знаємо, що Сам Господь дозволив дітям приходити до Нього (Лк. 18:15-16) і що святий Іоанн Хреститель прославив Господа в утробі матери. Віруючі батьки також хочуть, щоб їх діти не були позбавлені благодаті Таїнств, особливо Причастя. Тому Православна Церква не тільки благословляє хрестити немовлят, але також благословляє і наполегливо радить регулярно приносити їх до Церкви на Причастя. А практика показує, що ті діти, які змалечку постійно причащаються, не тільки швидко і глибоко засвоюють істини православної віри, але й ростуть здоровими і спокійними.

 

Кого можна брати хрещеними для своєї дитині і хто не може бути хрещеними батьками?

Обов'язкова вимога до тих, кого запрошують стати хрещеними батьками для дитини - це сповідування віри, приналежність до Православної Церкви та благочестиве життя за Євангельським вченням. Хрещеними дитини не можуть бути його рідні батьки, чоловік і жінка одночасно для одної дитини, психічно хворі люди, малолітні, а також ченці або черниці. В усіх інших випадках, перш за все, потрібно керуватися мотивами корисності для морального виховання дитини. Треба розуміти, що, запрошуючи когось бути хрещеним для своєї дитини, ви обираєте для неї духовного наставника, взірець позитивних якостей та просто близьку людину, з якою вона буде спілкуватися протягом життя.

 

Чи потрібні хрещені дорослим?

У давнину хрещені батьки були і у дорослих, але, на відміну хрещених у дітей, їх турбота про новонаверненого з прийняттям Таїнства Хрещення закінчувалася. Вони готували людину до Хрещення: допомагали вивчати основи віри, свідчили про людину перед Церквою і готували до церковного життя. Традиційно ця підготовка до Хрещення, так зване «оголошення» відбувалася під час великих постів Різдвяного і Великого, а Хрещення звершувалося напередодні Різдва та Пасхи, про що і досі нагадують деякі особливості служб Надвечір'я Різдва та Великої Суботи перед Великоднем. Ця загальноцерковна турбота про тих, хто готується до Хрещення, збереглася і в молитвах про них на літургії оголошених. Підготовка до Хрещення, навчання основам віри, як і саме Хрещення, відбувалося в храмі. Але поступово Таїнство Хрещення (хрестини) набуло характер приватної сімейної треби, але його загальноцерковне і пасхальне значення, звичайно, залишається, і священики зобов'язані нагадувати про це, так само, як і про велику відповідальність хрещених батьків, про яку вони часто забувають. Таким чином, вивчення Закону Божого і основ православної віри потрібно не тільки дітям, але й дорослим членам Церкви.

 

У чому полягають обов'язки хрещених батьків?

Першим обов'язком хрещених батьків є свідоме і поважне ставлення до Таїнства Хрещення. Вони повинні усвідомлювати, що за їх вірою дитина долучається до Православної Церкви, стає співпричасницею Божої благодаті.
Під час Таїнства хрещені від імені малюка відрікаються від сатани, поєднуються з Христом. За церковними правилами один з хрещених батьків має прочитати Символ віри - короткий виклад основ православного віросповідання.
Після хрещення, протягом усього життя людини, а особливо під час зростання у віці та морального становлення, хрещені батьки мають піклуватися про її внутрішній стан, православне виховання, молитися за неї. При цьому вони самі повинні бути добрими християнами та взірцем для свого хрещеника у діяльному церковному житті.

 

Скільки хрещених повинно бути при хрещенні дитини? Чи можна запрошувати декілька пар хрещених батьків?

Згідно з чином Таїнства Хрещення, що було складено ще у перші віки християнства, для хрещення дитини запрошували лише одного хрещеного. Для немовля чоловічої статі це був чоловік, для дівчинки - жінка.
Пізніше у церковну традицію увійшов звичай надавати дитині двох хрещених батьків - духовного батька та духовну мати. Цей звичай утвердився і часом, і церковною свідомістю. Він і став узвичаєним в Українській Православній Церкві.
Стосовно запрошення декількох пар хрещених для одної дитини, то це є місцевою народною традицією деяких регіонів України. Церковними правилами це не передбачено.
Але чим більше людей долучиться до духовного виховання дитини, тим більші плоди це принесе. І неважливо, будуть вони формально називатися «хрещеними батьками» чи ні.

 

Чи можна відмовитися від хрещених батьків, якщо вони не виконують свої обов'язки? Чи потрібно в такому випадку перехрещувати дитину і запрошувати інших хрещених?

Ніякі обставини поведінки хрещених батьків не є приводом для повторного Хрещення. На істинність і благодатність таїнства не впливають гріхи ні хрещених, ні рідних батьків дитини. Щодо відмови від спілкування з хрещеними, то воно, справді, може бути припинено через певні обставини. Причиною до цього може бути, наприклад, відступництво від віри, тобто, відпадіння від Православної Церкви. Або неблагочестивий спосіб життя, що саме по собі вже вказує на невиконання обов'язків духовного батька по відношенню до хрещеника. Духовний союз, котрий був засвідчений у таїнстві Хрещення, в таких випадках вважається скасованим. А замість хрещеного батька або матері можна запросити для виховання у вірі та благочесті іншу воцерковлену людину, яка зможе принести дитині духовну користь.

 

Чи можна хреститися двічі, якщо перший раз людина була охрещена у несвідомому віці?

Хрещення, за словами Святого Письма, - це народження «водою і Духом». Як неможливо вдруге народитися тілом, так неможливо вдруге народитися й духовно. Церква навчає, що допустиме лише одне хрещення. У Символі віри - основі Православного віровчення - чітко говориться: «Сповідую єдине хрещення...». Підтвердження цьому знаходимо й у Новому Завіті. Святий апостол Павел каже, що має бути один Бог, одна віра, одне хрещення. Книга Діянь розповідає про те, що апостол Петро хрестив дім (тобто - родину) сотника Корнилія, дім Лідії. Інші апостоли також приводили до хрещення цілі сім'ї, в яких, звичайно, були маленькі діти. Тому, якщо хрещення й було неусвідомленим, воно є істинним. А у випадку, якщо людина лише у зрілому віці свідомо увірувала, їй достатньо пригадати, що вона вже хрещена, порадуватися з цього, та жити згідно з заповідями Божими.

 

Якщо батьки не встигли охрестити дитину і вона померла, чи означає це, що для неї неможливе спасіння?

Православна Церква, піклуючись про спасіння кожної людини та, посилаючись на те, що ніхто не знає свого останнього часу, закликає не відкладати хрещення немовлят. Підставою до цього заклику є слова Самого Христа: «Якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже». Проте бувають незалежні від батьків обставини, коли вони не встигли охрестити дитину. У такому випадку, всім близьким покійного немовля потрібно у своїй домашній молитві постійно і ревно звертатися до милості Божої, пам'ятаючи, що вона не має краю. Про таку милість до померлих нехрещеними немовлят ще в древній Церкві наголошували шановані християнські святі: преподобний Єфрем Сирин та святитель Григорій Ниський. Утішає в скорботі й святитель XIX століття - Феофан Затворник. Він наполягає на тому, що нікого не слід вважати засудженим і закликає гаряче молитися та «зміцнюватися у надії на невичерпне милосердя Боже».

 

Чи дійсно у випадку смертельної небезпеки людину може охрестити і мирянин?

Так, за відсутності священика, небезпечно хвора людина може бути охрещена дияконом, псаломщиком і навіть мирянином: чоловіком або жінкою. Мирянин, який взяв на себе відповідальність звершення таїнства Хрещення, сам повинен бути хрещеним, мати віру і усвідомлювати важливість таїнства. Під час занурення людини у воду, або окроплення її водою він повинен правильно промовити тайнозвершувальні слова: «Хрещається раб Божий (або раба Божа, називає ім'я) в ім'я Отця (перше занурення). Амінь. І Сина (друге занурення). Амінь. І Святого Духа (третє занурення). Амінь».
Якщо людина, яку хрестять, одужає, треба разом з тим, хто хрестив, прийти до священика. Священик передусім переконається в тому, що Хрещення було звершено правильно, і після цього прочитає необхідні молитви і звершить Таїнство Миропомазання. Якщо ж з'ясується, що Хрещення було здійснене неправильно: не трьома зануреннями, з викривленою чи взагалі хибною тайнозвершувальною формулою тощо, священик має звершити Таїнство за звичайним чинопослідуванням. Але треба пам'ятати, що звершення Таїнства Хрещення мирянином є виключенням із правил і можливе лише у виняткових обставинах - у випадку смертельної небезпеки людини.

 

Якщо людина не пам'ятає, хрещена вона чи ні, їй потрібно хреститися?

Насамперед потрібно докласти всіх зусиль, аби з'ясувати, була людина охрещена чи ні. Про це слід запитати у своїх близьких, священика, який імовірно міг звершити Таїнство. Така інформація може також знаходитись у храмових записах тієї місцевості, де людина народилась, або серед родинних документів. Якщо можливості дізнатися про те, чи була людина охрещена у дитинстві немає, їй варто хреститися. Не можна припустити, щоб побоювання порушити церковне встановлення про неповторність Хрещення залишило людину взагалі без цього спасительного Таїнства. Саме чинопослідування його в названих обставинах не розбігається зі звичним. Єдиною особливістю в цьому випадку є, згідно з Требником святителя Петра Могили, долучання до слів тайнозвершувальної формули «Хрещається раб Божий...» словосполучення «якщо не хрещений є».

 

Чому Церква вимагає називати немовлят іменами святих?

По-перше, для того, щоб показати людям, що їх призначення бути святими, як того вимагає сам Господь, говорячи: «Будьте святі, бо Я святий» (1 Петр. 1:16).
По-друге, таким чином при хрещенні ми отримуємо небесного покровителя та приклад життя у Христі, досягнення духовної досконалості та подвигу заради віри.
Якщо носиш ім'я апостола, намагайся бути схожим на нього в уважному слуханні і розумінні Слова Божого та бажанні навернути до Христа тих, хто й досі без Нього.
Якщо носиш ім'я мученика або мучениці, навчися любити Христа так, щоб бути готовим віддати заради Нього та Царства Божого найдорожче, що маєш. А також будь завжди готовим безбоязно сповідувати свою віру перед людьми.
Якщо носиш ім'я преподобного отця або преподобної матері, то дивлячись на подвиги благочестя іноків та інокинь, навчайся послуху, молитві, нестяжанію та вмінню тримати піст.
А якщо носиш ім'я ангельське, намагайся жити як ангел та завжди прославляй Бога і молитвою, і своїми добрими справами.

 

Чи впливає ім'я, надане при Хрещенні на долю людини?

Саме по собі ім'я (як набір звуків або букв) не може будь-яким чином впливати на долю людини. Наша доля залежить виключно від того, яке життя ми проводимо.
Також можна згадати народну мудрість: «Не ім'я прикрашає людину, а людина ім'я». Якщо прагнемо добрих справ, любимо свого ближнього, живемо згідно із заповідями Божими, тоді й Господь наділяє нас такою долею, котрої ми бажаємо і заслуговуємо.
З першохристиянських часів Церква збирала та записувала імена святих. Таким чином з'явилися святці, тобто список імен святих, з якого ми вибираємо ім'я для новонародженої дитини та, разом з тим, небесного покровителя для неї.
Завжди треба пам'ятати, що ім'я кожного з нас - це ім'я одного з християнських подвижників. І ми повинні бути гідними того духовного подвигу святого, завдяки якому воно вписане у православний календар. Тоді й молитвами небесного покровителя, ім'я якого ми носимо, Господь буде являти у нашій долі Свою милість, любов та благодать.

 

Чи дозволяється називати дитину подвійним ім'ям?

Звичай називати дитину подвійним ім'ям має місце лише у західних християн: католиків та протестантів. Сучасна православна традиція не передбачає надання дитині подвійного імені. Хоча у давньоруській Церкві ми й знаходимо таки приклади, зумовлено це було особливими історичними обставинами. Дійсно, свята княгиня Ольга у хрещенні звалася Єленою, святий Володимир - Василієм, а святий Ярослав Мудрий - Георгієм. Але пояснюється це тим, що імен, котрі носили ці святі до свого хрещення, у православних святцях ще не було. З'явилися вони там тільки після освячення їх подвигом та добрими справами своїми власниками. При хрещенні ж, людині, за традицією, надається ім'я того чи іншого визначеного християнського святого.
Треба сказати, що, знов-таки, ще в добу Київської Русі православне духовенство не радило називати дітей подвійним ім'ям, вказуючи на те, що це є виключно «латинським звичаєм».

 

Чому Таїнство Миропомазання нерозривно пов'язане з Таїнством Хрещення?

Звершувати разом Таїнства Хрещення і Миропомазання є традицією Православної Церкви. Витоки такої традиції у словах самого Спасителя, коли він каже про необхідність для людини народитися «від води і Духа». Так от духовне народження «від води» - це Таїнство Хрещення, а народження «від Духа» - це Таїнство Миропомазання.
За нашою православною традицією відразу після Хрещення священик бере Святе Миро та помазує ним новопросвітленого зі словами «Печать Дара Духа Святого». Таїнство Миропомазання, як вірує і вчить Церква, є особистою П'ятидесятницею. В цю мить на людину, як колись на апостолів в Єрусалимі, сходить благодать Святого Духа і «новонароджений» християнин отримує благодатні дари Святого Духа. Чоло помазується для освячення розуму та думок. Очі, ніс, вуста та вуха - для освячення усіх відчуттів. Грудь - для освячення серця, бажань та почуттів. А руки і ноги - для освячення усіх справ і поведінки.
До того ж, тільки отримавши благодать Святого Духа у Таїнстві Миропомазання людина може приступати і до головного Таїнства Церкви - Святого Причастя.

 

Навіщо на 40-й день мати приносить дитину до церкви?

40-денний термін, після котрого жінка-породілля разом із новонародженим приходять до храму, є давнім церковним звичаєм, встановленим за прикладом і на згадку про принесення до Ієрусалимського храму Богонемовля Ісуса Пречистою Богородицею.
За канонами Святої Церкви, робиться це за закінченням тілесного очищення матері після пологів та услід за хрещенням дитини. За встановленим чином, священик разом із матір'ю, яка стоїть поряд, читає особливі молитви, в котрих підносить подяку Богові та закликає на неї Його ласку. З цього дня жінка вже може відвідувати богослужіння та повинна приступити до Таїнства Святого Причастя.
Під час приходу до храму здійснюється й воцерковлення дитини. Хлопчика священик заносить у олтар, а дівчинку благословляє перед іконою Божої Матері.
І мати і дитина отримують благословення від священика. Мати - на добродійне життя, немовля - на тілесне та духовне зростання.