Шанування святих ікон (Неділя 1-ша Великого посту – Торжество Православ’я)


Починаючи з 9 століття перша неділя Великого посту в Православній Церкві називається Неділею Торжества православія. Сьомий Вселенський собор що тоді відбувся Раз і назавжди ствердив вчення про шанування святих ікон і молитовне поклоніння їм.

В постанові святих отців говориться, що честь, яку віддаємо святим іконам, стосується не дошки, а зображеного на ній святого лику, що молитовне поклоніння належить першообразу, тобто, покланяючись святій іконі, ми покланяємося тому небесному покровителю і молитвенику, який зображений на ній. Вчення про святі ікони було завершенням формулювання православних вірувань, заснованих на Божественному Одкровенні, на вченні апостолів, на переданні святих отців. Тому й нинішній празник отримав найменування “Торжество Православ’я”.

Звернемося тепер до святих ікон. Хто ж перший почав зображати Господа, Божу Матір, святих угодників, котрих ми бачимо в святих храмах, маємо вдома? Перші зображення не були результатом рук людських. Сам Господь Ісус Христос залишив відбиток свого пречистого лика на обрусі, полотні і послав це зображення Едеському князеві Авгарію, щоб зцілити його від хвороби.

Невидимий і незбагнений Дух Святий, прийнявши образ голуба, і в цьому образі свідчив слово Бога Отця, що в Йордані хрестився Бог Син. Він же прийняв образ видимих вогненних язиків, зійшов у цьому вигляді на святих апостолів в день П’ятдесятниці, давши їм владу проповідувати, відпускати і в’язати гріхи людські.

Першим з людей, хто дав нам приклад зображення на іконі, був святий євангеліст Лука. Він написав образ Богоматері, про котрий Сама Пречиста сказала: “З цим образом перебуватиме благодать Моя і сила”.

Такий початок зображень Господа Ісуса, Бога Духа святого, Божої Матері. Чому ж було не наслідувати цей приклад? Як можна було не зображати християнам Хрест, на якому був розп’ятий заради нашого спасіння Христос і котрий став знаряддям нашого спасіння? Воскрес Ісус із гробу. Як було не показати першим християнам, що відкритий гріб - знак не тільки смерті, але й воскресення після неї?

Будучи безгрішним, Господь поніс на Собі наші гріхи. Він дійсно Агнець Божий, Котрий взяв на Себе гріхи світу (Ін. 1, 29), і ніщо не перешкоджало християнам зображати для нагадування цього Агнця або Пастиря, Котрий несе на Своїх плечах вівцю.

З найперших часів місця молитовних зібрань християн відмічалися особливими зображеннями: то святого Хреста, то Агнця, то Пастуха, то риби, бо букви грецького найменування її є початковими літерами Імені Ісуса Христа, то трапези з переломлюванням хліба. Іконописні зображення отримали широке поширення особливо тоді, коли свята віра християнська перемогла поганський світ і стала широко поширюватись.

Чи потрібні нам святі зображення? Чи ми можемо і без них духом і думкою підноситися до Бога, до неба?

Якщо в буденному житті нам необхідно нагадувати про наші земні обов’язки, то тим більше в житті духовному ми потребуємо нагадування про наших небесних молитвеників. При нашій суєті, неуважності й огрубінні, при всій нашій плотськості зображення святих надзвичайно необхідні. Багато знають, як часто один вид святої ікони стримував людей від пороку чи злочину.

В святих іконах, як в живих ликах, видимо зображено шанованих нами молитовниківта предстателів перед Богом. Розглядаючи картину, ми милуємося не полотном, на якому вона зображена, а самою картиною. Читаючи написане, чи надруковане, ми думаємо не про папір, а про те, що на ньому написано. Розглядаючи фотографію, головним чином цікавлять особи, зображені на ній, а не плівка чи папір. Те ж саме можна сказати і про ікони. Шануючи ікони, ми шануємо зображених на них святих, підносячись думкою до неба, і до того угодника Божого, нашого молитвеника й заступника, що живе там.

Чи варто говорити про чудотворність святих ікон, про чудесну дію багатьох з них, особливо ікон Пресвятої Богородиці? Краще подякувати Богу, Його Пречистій Матері і всім святим за милість, молитви і співчуття до нас грішних. Чудотворні дії багатьох ікон - чи не кращий доказ їх святості й необхідності для нас?

Прославимо Господа і всіх Його святих в їх іконах. “ Пречистому Твоєму образу покланяємося, Благий, просячи прощення гріхів наших… радістю наповнив єси все, Спасе наш, прийшовши спасти світ”. Амінь.

Цитати

«Про силу материнської молитви свідчить безліч прикладів із церковної та світської історії. Кожна мати розумом і серцем уболіває за своїх дітей не лише через органічну єдність із ними, а й через те, що ій дана від Бога благодать молитися і піклуватися про дітей своїх. Жодне материнське зітхання, жодна материнська сльоза не залишаються марними, не побаченими, не почутими небом»