Кінець світу (проповідь у 3-тю підготовчу неділю)


Євангельське читання третьої підготовчої до Великого посту неділі розповідає нам про кінець світу, того світу в якому ми нині живемо, і про друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

Проблема эсхатології, тобто вчення про грядущі долі світу і людства, займає велике місце у віровченні Православної Церкви. Плани майбутнього були накреслені в Божому домобудівництві до самого кінця віків. І якщо наука сьогодні говорить про неминучість кінця нашої планети, то християнство, зокрема Православна Церква, підтверджуючи це, одночасно свідчить нам не тільки про фізичний кінець світу, але і про друге пришестя Господа, воскресіння мертвих і про початок Царства слави і вічного життя.

Церква свідчить нам не про безглуздий кінець фізичного свуту, а про його велике закінчення, що є початком нового буття. І якщо наука, в якій не має місця Богу, стверджує про кінець світу, як про кінець подій в значенні абсолютного руйнування, то інакше говорить нам про це ж Церква. За вченням Церкви, кінець світу полягатиме не в руйнуванні і знищенні (хоча видимі фізичні явища можуть відбуватися у формі руйнування), а в його повній зміні і оновленні.

Які ж ознаки наближення кінця світу, пришестя Господа нашого Ісуса Христа і Страшного суду?

Цих ознак декілька. Одина з них, як свідчить Євангеліє, полягає в тому, що саме Євангеліє буде поширено і проповідано у всьому світі (Мф.24,14). Жодне місце земної кулі, населене людьми, не буде обійдене євангельським благовістям. Весь рід людський повинен почути слово Боже, скуштувати того небесного духовного хліба, який дав світу Спаситель. І справа людини — прийняти або не прийняти це благовістя, бо людина залишається абсолютно вільною і Господь не допускає над нею насильства.

Друга ознака — в світі надзвичайно активно почнуть виявлятися сили зла, умножиться всяке беззаконня, в людях охолоне любов (Мф.24,12). В людині надзвичайно посиляться і стануть активно виявлятися всі негативні сторони її натури (2 Тим.3,1-5), почне вичерпуватися віра (Лк.18,8). Християнство для багатьох стане предметом ненависті.

Наступна ознака — наприкінці світу відбудуться страшні війни (Мф.24,6), з яких людство взагалі, в своїй більшості, може не вийти живим. По всій землі пройдуть страшні землетруси, буде голод, з'являться епідемії (Мф.24,7).

Як на характерну, слід вказати ще на одну ознаку. Вона полягатиме в тому, що надзвичайно знизиться духовний рівень більшості людей. Вони прив’яжуться до земного і відмовляться від всякого духовного розвитку (Мф.24,37-39; Быт.6,1-8).

І ось тоді, говорить Христове Євангеліє , з'явиться знамення Сина Людського на небі, і люди побачать Христа, що йтиме на небесних хмарах у великій силі і славі. На думку отців Церкви, знаменням другого пришестя буде хрест. Ті люди, які у той час ще житимуть на землі, миттєво зміняться (1 Кори. 15,51-52), зміниться і весь світ (2 Петр.3,13), і одночасно відбудеться загальне воскресіння мертвих, причому воскреснуть вони в преображеному вигляді і будуть абсолютно особливими, такими, що за словом ап. Павла зараз ми собі не можемо уявити. Тіла праведників будуть духовними, нетлінними і безсмертними. Вони будуть вільні від всієї немочі, до якої схильні наші тіла. Вони не матимуть земних тілесних потреб і якоюсь мірою уподібняться духам (Мф.22,30). В такому ж перетвореному вигляді повстануть і тіла грішників. Але, отримавши нетління, грішники одночасно носитимуть в собі і своє страшне духовне становище.

Важко уявити те, про що сказано. Все це знаходиться за межами наших звичайних уявлень. Але одне ясно - з другим пришестям настане на землі останній і страшний суд, який відновить попранную людством справедливість і відновить весь світ. Це буде загальний суд — суд над всіма, без виключення, людьми. Це буде суд урочистий і відкритий, строгий і страшний, звершуваний по всій правді Божій, суд останній і остаточний, спрямований у вічність. Це буде суд вічної справедливості, про яку люди забули і яку вони зневажають протягом тисячоліть. І іншого шляху відновлення цієї попраної справедливості немає і бути не може.

Радісне і вічне життя чекає праведних після суду (Мф. 13,43), і вічні муки уготовані для злих (Мф.25,41-42). Але не треба розуміти це примітивно. Так, святитель Іоанн Златоуст, кажучи про муки грішників, бачить їх муки в тому, що вони будуть позбавлені слави Царства Божого. Позбавлення благ Царства Божого — це богооставленість, яка сильніша від пекельних мук. Духовний жаль про упущене і втрачене виявиться страшніше за все. І ми добре знаємо з досвіду свого життя, наскільки важче душевні і духовні хвороби, ніж хвороби фізичні, і як руйнуюче діють вони на наш організм.

Чи кінчаться муки грішників коли-небудь? З цього приводу існують різні особисті думки. Але, за Євангелієм і християнським віровченням, фвони називаються вічними (Мф.25,46) як природний наслідок того, що зробила людина в духовному плані під час свого земного життя.

З кончиною цього світу і перетворенням нинішнього світу в кращий світ новий, відкриється вічне Царство Боже — Царство слави. Тоді закінчиться Царство благодаті, яким ми іменуємо буття Церкви на землі. Церква земна увійде до цього Царства слави і зіллється назавжди з ним.

Тож нехай справедливий і милосердний Суддя не позбавить і нас цього Царства вічної слави і нескінченного блаженства.

Цитати

«Храм Божий – це місце звершення святих Таїнств, це училище віри і благочестя, які від Престолу Божого, в ім’я Його, подаються через Богом обраних і Богом поставлених служителів Святої Церкви Христової. Просвітити душу, наповнити її духовними дарами – ось призначення Святої Православної Церкви»