Молитва

Як навчитися правильно молитися?

Молитва – це не тільки звернення до Бога з проханням або каяттям. Молитва – це перш за все спілкування з Богом.
Про те, як треба молитися говорив сам Господь наш Іісус Христос. Він залишив нам молитву „Отче наш”, яка містить у собі всі необхідні для людини прохання. При цьому Господь казав, що треба молитися не лицемірно, не на показ і без зайвих слів.
Справжньою школою молитви є Псалтир. Псалмами цар Давид прославляв Бога. Псалми Господь співав разом з апостолами. Псалми були втіхою святим. І саме псалми складають значну частину православного богослужіння та келейного правила православного християнина.
Навчаємося молитися ми і в храмі під час богослужіння, бо саме Церква протягом століть береже і передає з покоління в покоління аскетичний та молитовний досвід угодників Божих.
Але завжди треба пам’ятати, що молитва, це живе спілкування з живим Богом, наша зустріч з Ним та розмова з нашим Отцем Небесним.

Що робити, коли на молитву не вистачає часу?

Ранкове або вечірнє молитовне правила займає всього близько двадцяти хвилин, але освячує собою цілу добу, усі наші справи та думки.
Ті, які кажуть, що дуже заклопотані і тому не мають часу помолитися, нехай порахують – скільки годин вони витрачають на пусті балачки, розваги, відпочинок та перегляд телепрограм. Невже неможливо серед земного клопоту знайти всього декілька хвилин для безсмертної душі та подателя усіх благ – Бога.
Повірте, що той час, який ви „витратите” на молитву, сторицею повернеться вам через Боже благословення та допомогу у справах. Та й, „що за користь матиме людина, якщо придбає увесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?” (Лк. 9, 25).
Тому, як вчить Святе Письмо „шукайте спершу Царства Божого і правди Його”, а все інше „додасться вам” (Мф. 6, 33).

Чи можна молитися по дорозі на роботу?

Безумовно, найліпше молитися у тиші наодинці перед святими іконами. Але іноді, особливо коли поспішаєш, доводиться читати молитви і по дорозі на роботу, і під час подорожі у транспорті. Безумовно це складно і незручно, але краще молитися у таких умовах, ніж залишитися без благословення Божого. Для Господа головним є не місце, звідки ви звертаєтесь до Нього. Господь не чує лише тих, які тільки ворушать вустами, а серце своє та розум тримають далеко. Тому доречно пригадати слова святого праведного Іоанна Кронштадського, який повчав, що краще прочитати менше молитов, але усвідомлюючи кожне слово, ніж багато, з єдиним бажанням – скоріше закінчити.
Те саме мав на увазі і преподобний Серафим Саровський, коли давав своїм духовним чадам невеличке молитовне правило, яке ми зараз називаємо правилом Серафима Саровського.
Він казав, що відразу після сну треба благоговійно стати перед святими іконами, перехреститеся та тричі прочитати „Отче наш”, тричі „Богородиця, Діво, радуйся...” і один раз „Символ віри”. Після цього можна приступати до своїх справ або вирушати в путь, не забуваючи творити Ісусову молитви „Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя грішного”. А якщо довкола багато людей або інші перешкоди для уважної молитви, то хоч би просто повторювати „Господи помилуй”.
Гадаю, що виконати це правило, не є складним навіть для дуже заклопотаної людини.

Що краще: молитися всією родиною чи кожному окремо?

Дійсно, Господь повчав, що „коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно” (Мф. 6, 6).
Але з іншого боку Господь каже, що „де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там і Я серед них” (Мф. 18, 20).
Спільна молитва має дуже велике значення для родини, бо недаремно родину називають малою Церквою. І саме у спільній молитві родини це особливо виявляється. Разом з тим під час спільної молитви діти бачать, як моляться батьки і самі навчаються основам молитви і православного благочестя, переймаючи молитовний досвід попередніх поколінь.
Тому гадаю, що спільна молитва всієї родини і особиста молитва кожного окремо повинні не протиставлятися одна одній, а доповнювати одна одну.
При цьому вершиною всього повинна бути соборна церковна молитва і участь усієї родини у Таїнствах Церкви, головними з яких є Сповідь і Причастя.

Чому ми повинні дякувати Богові навіть під час випробувань? І як цьому навчитися?

Спочатку зверніть увагу на біблійні приклади.
Іов багатостражденний прославляв Бога навіть коли втратив все, що було в нього, кажучи: „якщо я приймав з рук Господніх добре, то чи не витерплю зле” (Іов. 2, 10).
Апостол Павло повчав перших християн і нас з вами: „Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Ісусі” (1 Фес. 5, 16-18).
Великий учитель Церкви святитель Іоанн Златоуст, який зазнав і славу і гоніння, завжди повторював: „Слава Богу за все”.
Разом з тим ми повинні не тільки вірити, але й довіряти Богові, який безперечно надає нам все необхідне для спасіння безсмертної душі. А серед засобів, які наближають нас до Бога та щирого каяття у власних гріхах, іноді найліпшими стають скорботи, випробування чи хвороби. То, як не подякувати Богові, який таким чином веде нас до життя вічного.