Богоматір. Проповідь на Різдво Пресвятої Богородиці

Праведний Йосиф, названий прекрасним, якого продали рідні брати в Єгипет, витлумачив одного разу єгипетському фараону дивний сон, що стосувався семи повних колосків і семи порожніх, семи корів гладких і семи худих. Сон знаменував собою прихід в Єгипетську країну семи років родючих і семи років неврожаю, великого голоду і всенародної біди. Єгипетський владика і повелитель був так захоплений надзвичайною мудрістю Йосифа Прекрасного, що не знав як віддячити йому, як возвеличити його над усіма іншими, хто часто давав йому поради і пояснював його сновидіння. Звертаючись до Йосифа, він сказав: "Віднині ти будеш над моїм домом, і твоє слово слухатиме весь мій народ; тільки престолом буду я від тебе більший... наставляю тебе над усією країною Єгипетською".

В ознаменування влади фараон дав Йосифові царський перстень, одягнув його в царський одяг, єгиптяни падали перед ним долиниць, називаючи Йосифа спасителем Єгипту. Заслужив цю славу Йосиф своєю чистотою та непорочністю, своїм незвичайним розумом і своєю лагідністю. І народ його шанував і возвеличував, більше від інших людей у цій країні.

Від цього прикладу перенесемося, брати і сестри, подумки до Тої, Котру Владика небес і землі вибрав з усього роду людського, не від однієї національності чи місцевості, а від людей усієї землі, і дав Їй таку славу і пишноту, що Вона стала чеснішою від херувим і славнішою без порівняння серафим. Вона здобула славу і велич. Вона прославлена небом, Вона славиться на землі.

Святе Письмо, особливо книга, яка називається Апокаліпсис, чи Одкровення, яскраво і виразно свідчить про велич Божої Матері, Вибраної Отцем Небесним як славу і окрасу всього людства. У 12 розділі ми читаємо: "І з’явилось на небі велике знамення: жона, оповита сонцем, під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцятьох зірок" (Одкр. 12, 1).

Святі отці, які тлумачили Одкровення апостола і євангеліста Іоана Богослова, одностайні в тому, що це одкровення стосується Її, благословенної і пренепорочної Діви Марії. Для того, щоб показати глибину величі, слави і святості Божої Матері, Свята Церква уподібнює її до священного Кіота, або старозавітної Скінії. У Старому Завіті для юдейського народу найсвятішим предметом була Скінія Завіту.

Скінія Завіту це ящик з кипарису, обкладений золотом. У ньому містилося все багатство богообраного народу: дві кам’яні скрижалі, на яких боговидець Мойсей записав Божественні веління, судина з манною, котрою годував Господь іудейський народ, який мандрував 40 років, і першосвященницький жезл Аарона.

Скінія була найбільшою святинею. Найменувалася вона підніжжям ніг Бога. Назву таку далося з особливим наміром, бо юдейський народ був схильний до ідолопоклонства і, щоб тінь слави Божої чи місце Його перебування іудеї не прийняли замість самого Бога, вона називалася так просто і абсолютно зрозуміло.

Уподібнена Старозавітній Скінії, Божа Матір своєю святістю перевершила її. Там скрижалі, чи закон Божий, а в ній, благословенній, вмістився Сам Законодавець. Там манна, якою насищалися іудеї, а тут Сам Хліб нетління, їжа вічного життя. Хліб, який зійшов з небес. Там жезл Аарона, а тут вмістилище Повелителя неба і землі, Котрий сидить праворуч Бога Отця. Як же нам назвати таку Скінію? – Священне з усього священного, що тільки є в світі.

Слово Боже, устами Самого Сина Її і нашого Спасителя іменує Її Жоною. Святе Письмо устами святих євангелістів іменує Її Богоматір’ю. І тільки один свангеліст Матфей додає: "...Від Якої народився Ісус..." (Мф. І, 16). Що може бути глибшим, об’ємнішим від цього стислого найменування, наданого Божій Матері, котре говорить повністю про все. Саме Слово Богоматір вміщує в собі глибину, яку ніхто і ніколи не дослідить, містить премудрість, котру всі мудреці світу ніколи до кінця не осягнуть і не зрозуміють, якщо того не відкриє серцевідець Господь, найвища Правда і вічна Істина.

Інколи у віруючих виникає подив і навіть деяке почуття образи: чому так мало оповідає Євангеліє про Божу Матір, коли про неї хочеться знати все, принаймні значно більше від того, що ми знаємо. Євангелісти сказали про Неї те, що звелів сказати Святий Дух.

Ті, хто писали чи говорили про Божу Матір, нагадують двох художників. Одному художнику поставлено завдання зобразити денний небоcхил, а другому – нічний. Зображаючи денний небосхил, художник спочатку зобразив на полотні сонце та його світлі промені, які затьмарюють і місяць, і зорі. Другий же, зображаючи нічний небосхил, зобразив місяць і міріади нічних небесних світил.

Так святі євангелісти, подібно до першого художника, дали їй найменування Богоматір і додали устами Євангеліста Матфея: "від Якої народився Ісус". Цим вони явили небосхил, на якому засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.

Євангелісти сказали все, до чого вже не можна нічого додати і від чого не можна нічого відняти. Всі ж інші – безліч письменників, від яких ми дізнаємося про деталі й подробиці життя Боговибраної Отроковиці, подібні до художника, що зобразив нічний небозвід.

Вони показали багато рис притаманних Божій Матері – вони перераховують і будуть перераховувати безліч преславних Богоматірніх чеснот, котрими Вона виховує і наставляє нас, грішних.

Божа Матір! В цьому сказано все для нашого віруючого серця і для нашого Христом просвіченого людського розуму. І ми величаємо Її, знаючи, що Вона – Божа Матір, що з Неї засіяв Христос – Джерело нашого життя і нашого спасіння. Ми ублажаємо Її, ми приносимо Їй архангельський глас, наші молитви, наші скорботи і радощі під час кожного богослужіння, акафісного співу.

Скільки перед Нею ви, жінки-матері, склали свої прохань і молитов, і дуже часто не за себе, а за своїх чоловіків, за своїх синів і дочок, за своїх внуків, надіючись на допомогу Пречистої, Котра милує і покриває всіх святим Своїм омофором. Вона чує грішника і праведника, бо Вона Мати, а ми – її діти. Любов материнська вища від усякої іншої любові, якою б великою і сильною вона не була.

Існує старе, як світ, оповідання. Якийсь озлоблений і засліплений гріхом син відрубав голову своїй матері. Намагаючись приховати злочин, він взяв у руки скривавлену голову і поніс її до урвища. Послизнувшись, він упав і випустив з рук голову матері. Відрубана голова раптом заговорила: "Сину мій дорогий, чи не вдарився ти?" Це старовинне оповідання свідчить про почуття материнського люблячого серця.

Будемо завжди прославляти Божу Матір, просити Її, Преблагословенну, щоб Вона прийняла нас у Своє любляче серце, щоб для кожного з нас Вона була Одигітрією, Дороговказом, щоб допомагала нам творити волю Її Сина. Покров, захист і благословення Божої Матері нехай будуть, брати й сестри, в усі дні з усіма нами.

Амінь.