«Великий піст - весняний час життя для християнина»
— Ваше Блаженство, перш за все, дозвольте щиро порадіти разом із Вами, з багатьма близькими людьми, віруючими Української Православної Церкви Вашому динамічному одужанню і висловити надію, що Господь по милості своїй відсторонив Вас від одра хвороби, і Ви дуже скоро зможете служити і Богові, і Церкви, і людям. Здоров'я Вам!
— Спасибі за привітання, я дуже зворушений. Користуючись нагодою, хотів би подякувати всім нашим віруючим Української Православної Церкви та Руської Православної Церкви, які так активно і старанно молилися під час моєї хвороби. Я від цього відчуваю величезний результат. Спаси Господи! Також вітаю всіх із Великим постом, який є підготовчою частиною року перед великим святом Воскресіння Христового.
— Бачачи Вас сьогодні і маючи можливість говорити з Вами, я рада бути в числі тих, хто з щирим серцем може підтвердити, що чудеса Божественного промислу все ще не перестають відбуватися. Скажіть, будь ласка, що найголовніше для віруючої людини під час Великого посту? Що потрібно зробити, аби не впасти у спокусу помилкового лицемірства?
— Піст, за висловом святих отців Церкви, є весна, весняний час життя християнина. Піст ставить перед собою завдання виховати людину, затвердити її в принципах віри, моральності, служіння людям, служіння Богу. Людина покликана у цей світ, щоб, пізнаючи Бога, наближатися до Нього і з'єднуватися з Ним. Це мета, заради якої ми живемо, страждаємо і трудимося.
— Як і всі журналісти, не можу не поставити питання про Ваше бачення становища сучасної Церкви в нашому суспільстві. Які Ви бачите сильні та слабкі сторони місії Церкви в сучасному світі?
— Слабкою стороною завжди була сторона нашої безактивності. Для того, щоб говорити про якесь взаєморозуміння на майбутнє, потрібно бути активним, самому розбиратися в проблемах і, якщо можливо, допомагати іншій людині в цьому.
Церква допомагає всім і хоче, щоб усі прийшли до істини. Але питання, яке нас розділяє, залишається тим самим. Останній розкол православних в Україні, який відбувся 20 років тому, дуже болісно позначається на всіх віруючих і спонукає їх до молитви і до праці. З Церквою, так званою Українською Православною Патріаршою, відносини дуже загострилися через те, що стався розрив. Не будемо заглиблюватися в подробиці політичні, разом із тим, політика не може бути далекою від нас - ми повинні її розуміти.
І ми, громадяни - не політикани, а віруючі люди своєї країни, щоб наблизити цей час взаєморозуміння, зробили кілька спроб зустрічей з Українською Православною Церквою (Київського Патріархату). На жаль, вони не привели ні до якого результату. Будемо сподіватися, що в прийдешні часи єдиновірних, єдинокровних народ зрозуміє сутність Церкви до кінця, її мету та завдання на цій грішній землі.
— Як ви думаєте, чи чують люди голос Євангельської правди? Чи стають вони краще, чи хочуть ходити в храм?
— Звичайно, стають кращими, тому що немає такої людини, на яку б не діяв Новий Завіт, Святе Письмо, якими живе Церква.
Але складний у нас інститут місіонерства, дуже відстав від інших Церков. Тому ми повинні багато робити для того, щоб проповідувати Євангеліє. Та пам'ятаючи при цьому, що проповідувати потрібно не словом, а прикладом, особистим життям. Ось тоді буде гідно і правильно виправдано найменування віруючих християн Православної Церкви.
— Опитування громадської думки підтверджують Ваші слова про те, що Божественна природа Церкви дає їй можливість сьогодні, як, утім, і в усі часи бути орієнтиром істинної правди, вести віруючих людей до єднання між собою через плач про грішника і любов до ближнього свого. Тому дуже хотілося б, щоб всі прості віруючі люди, священики та єпископи були тією сіллю землі, яка солить всю закваску. Скажіть, будь ласка, як Ви думаєте, що лежить в основі людської неправди, злості, ненависті, нелюбові до ближнього свого?
— Неправда - це теж гріх, який засуджується Божественним одкровенням, на якому ґрунтується Церква, і особистою поведінкою кожної людини, яка називає себе віруючою і навіть невіруючою. Віра діє на всіх, і потрібно докладати зусиль і брати активну участь у боротьбі. Ми віру нашу, як кажуть святі отці, не доводимо, а показуємо.
— Чому на сьогодні все ще так багато людей, які не тільки в секулярному світі, але і в церковному співтоваристві готові на все заради сьогочасної вигоди і кон'юнктури? Чому брат повстає на брата, діти на своїх батьків? Чому багаторічні друзі зраджують один одного?
— Це природа гріха, який ще тяжіє над світом і з яким кожному християнину потрібно боротися, битися, сподіваючись на те, що він виграє і переможе. Сутність гріха - це розрив, поділ, ворожнеча, неприязнь один до одного, забуття всіх принципів Євангелія, про які нам нагадує щодня Господь наш Іісус Христос.
Природа гріха така, що не терпить ані найменшого духовного спілкування, спілкування заради взаємної користі, заради зміцнення моральної частини в усіх сферах життя - і політичної, і історичної, і культурної. Але з гріхом потрібно боротися. Христос дає нам для це всі засоби і сили. І перша з них - це покаяння, Причастя Святих Христових Таїн, що з'єднує нас із Христом, і любов один до одного. Тому що Христос говорив: «Всі кажуть, що люблять Мене чи один одного, насправді діла їх зовсім протилежні цьому твердженню».
— Чому я так загострюю ці питання - тому що напередодні Великого посту, коли у Церкві звершувались богослужіння, коли з амвона нагадували про Страшний Суд, про вигнання Адама з раю, всередині самої Церкви розгорілися деякі пристрасті. І надбанням громадськості стало те, що деякі відповідальні особи Церкви, можливо, підривають довіру до Церкви. Чи вірите Ви, що правда переможе? Ви, як Предстоятель цієї Церкви, на час були змушені відійти від справ поточних у зв'язку з хворобою, але можете чітко і адекватно оцінювати ситуацію.
— Неодмінно, добро переможе. Але ця перемога вимагає зусиль і праці. І Церква виховує нас і вчить, що потрібно докладати зусиль, щоб домогтися перемоги в цій галузі, дуже важливій, без якої неможливо донести всю суть цієї перемоги. І в цьому приклад розмови. Так що я думаю, що ми віримо в перемогу Христову.
Якщо Христос дає нам якісь випробування, то це буває у двох випадках і з двома цілями. Перше - випробування і зміцнення людини, саме її волі, її серцевих рухів, її дій. І друге, що буває в нашому житті, - це праця, яку приймає Господь. У таких двох випадках дуже складно буває зрозуміти: а що саме в мене, чому мені погано, чому мені важко? Це або Господь посилає, або Господь перевіряє, щоб зміцнити ще більше нас у тих маленьких чеснотах, які трапляються нам на нашому життєвому шляху.
— І останнє питання напередодні свята Торжества Православ'я. Ваші вітання всім віруючим. Що буде єднати нас навколо цього свята?
— На це нам і любов. Бог возлюбив світ і послав Сина Єдинородного, і дав нам всі засоби і можливості, щоб ми творили те саме і так само любили ближнього, як самого себе. Тому що без цієї любові, без цього порозуміння, без цього терпіння один з одним не буває Добра зі справою.
Интервью ТРК "ЭРА". Эфир 6 марта 2012 года
